Пошук по сайту

Багато є цікавих місць у нас в Карпатах куди можна помандрувати. Одне із таких, навіть я б сказав містичних - Старуня. Отже враження від сьогоднішньої подорожі у Старуню

 

Старуня це не зовсім звичайне село богородчанського району. На території села є діючий вулкан. Багато розповідати легенд не буду, але факт того що там є палаючий вулканчик на власні очі побачив. Поблизу є багато нафтових калюж...

Запланували велопоїздку ще вчора, подивився на погоду в неті, все гуд. Багато знайомих вирішив не скликати, так як поїздка не легка, обдзвонив тільки бойових Степана та Олега. На радість обоє зголосилися.

Вранці був неприємно вражений, падав дощ. Домовилися в 9 стартувати, а дощ то затухав то знову накрапав і неможна було зрозуміти чи надовго. В душі дуже хотілось вірити що миттю розпогодиться, навіть здзвонився із друзями та жартома пропонував їхати при любих обставинах. Не з цукру ж. Здоровий глузд перемагав, і розчаровані вирішили відмінити велоподорож.

Є справедливість на землі, за годину розпогодилось, аж не повірив своїм очам. Миттю здзвонилися та відновили свої плани із поправкою на одну годину вперед.

Сьогоднішня поїздка це моя вже друга спроба попасти в Старуню. Пригадую першого разу ми їхали десь у цей же період минулого року. Ми доїхали до повороту в Старуню, та нас застало отаке

страшна злива наближалася зі сторони гір. Прийшлось тоді сховатися в чебуречній та перечекати трохи зливу. Розчаровані тоді повернулися під супроводом дощу додому...

Коли сьогодні вранці падав дощ Стьопа піджартовував, згадуючи нашу минулорічну невдалу поїздку, що це все неспроста. Отже друга моя спроба попасти в Старуню.

В 10 годині стартуємо. На перехресті на нас вже чекав Олег. По дорозі зупинились прикупити харчів. Виїжаємо з міста, стаю попереду колони та задаю темп. Незнаю що на мене тоді найшло, чи то бажання випробувати свої сили, чи просто шалена радість що вдалося поїхати. Почав трохи гнати, озираюсь - компаньйони дихають у спину. Зі слів Олега тримали темп десь 30-35км/год. зупинилися біля таблички сфоткатися. Дістаю фотік, "а воно той во, не фоткає", забув дома картку. Посміялися троха з мене. Викрутився, фоткаю на телефон

Мимо пролітає колона "Шосерів", вітаються з нами. Тут мене знову ковбасить, миттю піддіваю своїх, кажу що нема часу відпочивати, треба перегнати пілотон, рушаємо. Звичайно це був жарт, перегнати підготовлених спортстменів на шосейниках ми не мали шансів.

Олег тримався за мною, Стьопа почав трохи відставати. Бачучи це, скидаю темп. Стьопа наздогнав і почав сварити мене, що я таке витворяю, що ми проїхали 20км а втома на цілих 120. На що віджартовую, що це йому не з велосталкерами катати, у нас тут серйозні хлопці зібралися. Тут Олег теж підключився, каже що я не розумно роблю, на початку маршруту вимотую всі сили. Весело було, хлопці не зрозуміли, :). Темп скинули.

 А далі нас чекав довгий підйомчик

Мені було дуже цікаво як ми його будемо вимотані Штурмувати. Олег тримався, Стьопа трохи відстав. Принаймні виїхали, а не йшли пішки. На горі мене пробило на сміх, всі включаючи мене ледве трималися на ногах, стікали потом, вибачайте хлопці перегнув палку. Зі сміхом згадую як Стьопа набирав із криниці воду та обливав себе. Почув ще пару приємних слів про себе. У виправдання: так я задав високий темп, але якщо решта групи його мовчки підтримували дихаючи мені у спину, був стимул далі гнати і протестуватися.

От такі тут красиві краєвиди

Після "Лейбової гори" був прекрасний довгий спуск перед Старунею, нагода насолодитися їздою та перевести дух. Десь по середині, Стьопа пропонує спробувати скоротити шлях та проїхати стежками. Бажання їхати незнайомими городами щоб скоротити кілометр шляху не мав, вже експериментувати не хотілося.

Зупинилися біля магазину, незнайомі жіночки що проходили мимо привіталися з нами, перепитали чи ми на вулкан. У свою чергу запитую чи є щось ще цікаве у селі крім вулкану, сказали що більше нічого надзвичайного. Сказали що часто до них на вулкан їздять дивитися.

Місцями по селі зустрічалися веломаркування. Далі за селом Стьопа завіз нас не туди, добре що не далеко. Сварюся з ним, бо він знав маршрут а блуданув. На вулкан поворот наліво за селом. Орієнтир, поблизу нафтова вишка на горі. Вулкан пару сотметрів справа від тої вишки. Приїхали

 

Стьопа поліз досліджувати чудо природи

Шаман, підкорювач вулканів

Навколо нафта

Позаду на фото нафтова вишка

Тепер як рідні

Сіли поруч перепочити та перекусити. Постійно чути звуки виверження та запах нафти. Стьопа підколює, наганяє страх, що зараз вулкан вибухне, треба тікати. Цікаве місце.

Пропоную вирушати, щоб не попасти під дощ.

Далі Олег перейняв естафету і почав потроха чудити, стартувати скоріше поки всі відпочивали. У селі почав відриватися від нас, причому взагалі пропав із виду. Мало я його на початку вимотав. Далі мене взяла лють, самі домовилися їхати повільним темпом, а тут така штука. Догнав і перегнав Олега. Зупинили мене дівчата які розпитували як добратися до вулкану. Далі знову перегнав шаленого Олега. Потім чую Олег кричить у слід що Стьопи невидно. Тут мене ще більше розізлило. Виказав Олегу, що нафік так було гнати, коли ж домовилися.

Домовились почекати Стьопу вже на горі у Криниченьці. Потім в Олега спустило колесо, зупинились підкачати. Далі позвонив Стьопа і теж каже що поломка, злетів тросік на задню перекидку. Перепитую чи повертатися за ним, відповідає що доїде сам.

В чебуречній замовили та чекаємо. Інтуїтивно вийшов зустріти злого Стьопу. Попили кваску, трохи заспокоїлися.

Ковбасило нас у цей день не на жарт. Далі знову почав Олег чудити, каже щоб дали йому насос, що він хоче виїхати скоріше. Даю йому здивовано насос.  Стьопа ремонтує ровер, та рушаємо у слід за Олегом. По дорозі сміємося з Олега. Мене почали сильно боліти руки від незручного нового ровера, завеликий винос руля, терплю. Так і не наздогнали його. Зустрілися вже у Івано-Франківську.

Ну і деньок сьогодні видався. Ковбасило нас усіх добряче, от така вона містична Старуня.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити